Антична наукова термінологія вважається неуніфікованою та поліваріативною у тлумаченні, та з розвитком граматичної думки і розширенням її понять лінгвісти завжди зверталися до античної мовознавчої спадщини, запозичуючи термінологічну лексику, калькуючи й адаптуючи її до норм рідної мови. На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки зроблено багато спроб дослідити характер походження української морфологічної термінолексики та вказати на суттєвий внесок вітчизняних граматиків у її розбудову. Але попри великі самостійні досягнення української термінології, роль античних учених-граматистів як у безпосередньому, так і в опосередкованому впливі на формування її ідей залишається беззаперечною.