Метою курсу є допомогти студентами набути навики критичного мислення, необхідні як для успішного аналізу й оцінки аргументів, думок і переконань інших людей, так і для належного обґрунтування власної позиції і прийняття розумних і обґрунтованих рішень у власному житті. Цілі і методи критичної рефлексії розглядаються в контексті висвітлення уявлень про істину, розум і пізнання, які склалися у європейській цивілізації. Відстоюється позиція трансценденції людини у пізнанні світу. Запропоновано порівняльний аналіз філософського і наукового пізнання. Аналізуються різні стандарти і критерії раціональності, а також робиться спроба висвітлити у їхньому світлі епістемологічний статус релігійної віри і штучного інтелекту. Оскільки у плюралістичному суспільстві моральний і політичний виміри людського життя займають центральне місце для плекання і практики критичної рефлексії, здобуті знання і навики застосовуються для аналізу й оцінки моральної аргументації і дискурсу в публічній сфері.


Курс ставить собі за мету подати студентам критерії розрізнення між (емпіричними) науками і філософією та показати сутнісні відмінності між науковими та філософськими методами – з метою подалього практичного застосування цих розрізень у науковій праці.

 


Питання про буття, що його ставить метафізика, та метафізичний розгляд конкретних сущих приводить нас до питання про про найвищий принцип єдності для множинних сущих та про остаточну підставу всього підвладного чутєвому досвідові буття, тобто до Абсолютного Буття, яке є “буттям по своїй суті”, і якого через те не може не бути. До Буття, яке безумовно “відштовхує” від себе всяке небуття і таким чином є остаточним та необумовленим здійсненням принципу протиріччя. Тільки так необхідно існуюче Буття може бути найвищою підставою та поясненням як самого себе так і “всього, що є”. Всі контингентні сущі, також і ті, які метафізика зве “буттям у найбільш властивому значенні” (субстанції, особи) Ним “зумовлені” і тільки у Ньому знаходять пояснення свого існування. Матеріалізм теж ставить питання про таке необхідне буття – підставу всієї світобудови і вбачає цю підставу в матерії та в геґеліанському “законі заперечення заперечення”. Однак матерія не відповідає критеріям Абсолютного Буття і підпадає під принцип протиріччя лише умовно (якщо вона є ...), іншими словами – її могло й не бути, а “закон заперечення заперечення” є зовсім неочевидним постулатом, конструктом, що походить з певної філософської системи і не має свого підтвердження в дійсності. Таким чином філософське питання та філософське вчення про Бога як про Абсолютне Буття залишається в силі та набуває нової актуальності. І предмет “Філософія релігії і Теодіцея” є нічим іншим, як розділом, чи вершиною метафізики, яка займається філософськими (розумовими) доказами існування Абсолютного Буття, тобто філософською теолоґією у властивому значенні цього слова,  чи – “Філософією Бога”. Отже, у курсі “Філософія релігії і Теодіцея” розглядається арґумент про існування Бога “від часового до  Вічного  Буття”,  арґументи від існування світу – космологічні аргументи (“п'ять шляхів” св. Томи Аквінського), антропологічні аргументи, дається їх сучасне обґрунтування з врахуванням уточнень, зумовлених розвитком сучасної науки, подаються критерії, за якими можна визначити, що ідея Бога не є людським витвором чи вигадкою, та слідує докладніший розгляд Онтологічного аргументу у його двох основних версіях – св. Ансельма Кентерберійського та Рене Декарта, при чому наводяться основні філософські закиди проти цього аргументу та обґрунтовано подається їхнє спростування. При кінці курсу вказуються шляхи виходу за межі філософії у напрямку до містичного досвіду як здійснення найвищої пізнавальної здатності людини. Вивчення цього курсу можливе лише при попередньому вивченні загального курсу  «Метафізика і онтологія».

Епістемологія є філософською дисципліною, сферою дослідження якої є людське пізнання, а саме його природа, умови його можливості та його межі. Відтак, епістемологію можна окреслити як спробу пошуку відповідей на питання: що таке знання? що ми можемо знати? як ми знаємо, що ми знаємо? чи має наше знання межі? Оскільки, природа людського пізнання є проблематичною, тому неодмінною складовою цього пошуку буде аналіз класичних епістемологічних проблем та сучасні спроби їх вирішення. Людське пізнання було б неможливим без пошуку істини, що орієнтує та визначає наші судження та дії на щодень, тому даний курс пропонує детальний аналіз теорій істини та того, що нею не є. Курс завершує розгляд сфери епістемології релігійних вірувань, яка активно сьогодні розвивається. 


Логіка – це філософська наука, яка вивчає універсальні форми і закони побудови правильних міркувань. Являючись однією із найдавніших галузей наукового знання, вона досліджує структуру розумової діяльності людей на підставі аналізу мовних способів їх виразу, встановлює об’єктивні взаємозв’язки між думками за формою їхньої побудови, виявляє коректні способи отримання нового знання, визначає умови істинності міркувань та критерії їх правильності. Пізнання теоретичних засад науки логіки в навчальному процесі супроводжується активним розвитком у студентів практичних навичок критичного мислення шляхом логічного аналізу філософських, богословських, психологічних, педагогічних чи соціально-політичних текстів; освоєння прийомів формування логічної аргументації при проведенні різних типів дискурсу з фахової тематики.

Методика викладання дисципліни “Логіка” передбачає використання як прийомів традиційної арістотелівської логіки, так і врахування досягнень різних напрямків сучасної формальної логіки.


Логіка – це філософська наука, яка вивчає універсальні форми і закони побудови правильних міркувань. Являючись однією із найдавніших галузей наукового знання, вона досліджує структуру розумової діяльності людей на підставі аналізу мовних способів їх виразу, встановлює об’єктивні взаємозв’язки між думками за формою їхньої побудови, виявляє коректні способи отримання нового знання, визначає умови істинності міркувань та критерії їх правильності. Пізнання теоретичних засад науки логіки в навчальному процесі супроводжується активним розвитком у студентів практичних навичок критичного мислення шляхом логічного аналізу філософських, богословських, психологічних, педагогічних чи соціально-політичних текстів; освоєння прийомів формування логічної аргументації при проведенні різних типів дискурсу з фахової тематики.

Методика викладання дисципліни “Логіка” передбачає використання як прийомів традиційної арістотелівської логіки, так і врахування досягнень різних напрямків сучасної формальної логіки.


Метою курсу є допомогти студентами набути навики критичного мислення, необхідні як для успішного аналізу й оцінки аргументів, думок і переконань інших людей, так і для належного обґрунтування власної позиції і прийняття розумних і обґрунтованих рішень у власному житті. Цілі і методи критичної рефлексії розглядаються в контексті висвітлення уявлень про істину, розум і пізнання, які склалися у європейській цивілізації. Відстоюється позиція трансценденції людини у пізнанні світу. Запропоновано порівняльний аналіз філософського і наукового пізнання. Аналізуються різні стандарти і критерії раціональності, а також робиться спроба висвітлити у їхньому світлі епістемологічний статус релігійної віри і штучного інтелекту. Оскільки у плюралістичному суспільстві моральний і політичний виміри людського життя займають центральне місце для плекання і практики критичної рефлексії, здобуті знання і навики застосовуються для аналізу й оцінки моральної аргументації і дискурсу в публічній сфері.


Курс «Філософія та методологія науки» - є філософським осмисленням феномену науки через артикуляцію спільних для них констант, а саме раціональності та істини. Відтак, курс пропонує глибинний аналіз філософських основ наукової картини світу, рефлексію над сферою взаємодії філософії та науки, перегляд спільного історичного тла, оцінку ключових ідей, аналіз структури наукових теорій та методів, осмислення природи наукового пояснення. Курс передбачає також розгляд ціннісної концепції раціональності, можливості та перспективи діалогу науки із культурою, гуманітаристикою, релігією та етикою.


Курс «Історія філософії Нового часу та сучасна філософія » – пропонує ґрунтовне ознайомлення із основними філософськими системами мислення з XV по XXI ст. Зародження новочасної науки є складним феноменом, який сягає своїм корінням у період Відродження та стрімко розвивається у XVII ст., ставлячи нові філософські питання про природу людського пізнання та визначаючи хід та стиль філософування. Даний курс має за мету не тільки проаналізувати різноманіття філософських шкіл та ідей, які виникають в цей період, але також показати їх вплив на формування світоглядних установок людини та європейської культури в цілому. Даний курс також пропонує розгляд сучасних тенденцій філософування та виклики з якими зустрічається філософія у XXI ст.

Невіддільною складовою курсу «Історія філософії Нового часу та сучасна філософія » є поглиблене ознайомлення студентів із філософськими текстами різних періодів та різних течій, через їх осмислене прочитання та обговорення.