Курс представляє вчення Григорія Назіанзина (бл. 330-390) про обоження з акцентом на етичному підході святителя до цієї теми в духовному житті християнина. На початку коротко висвітлюється роль цього поняття (уподібнення до Бога - ὁμοίωσις θεῷ) у давньогрецьких філософів  (від досократиків до неоплатоніків), Святому Письмі та в ранніх Отців Церкви.  На відміну від своїх попередників, що ставилися з обережністю до поняття обоження, використовуючи здебільшого термін  θεοποιήσις, Григорій Богослов часто говорить про θέωσις, що виступає у його творах не тільки як дар Бога для людини, але також як вінець аскетичних та моральних подвигів останньої.

Основна частина курсу присвячена поглядам Григорія Богослова на дівичий та подружній стани; яких правил мають дотримуватися та які засоби повинні використовуватися християнами, що живуть в одному або в другому стані, щоб досягнути спасіння та обоження.  В контексті теми дівицтва також звертається увага на ставлення Григорія до монашества, що у другій половині ІV століття перебувало на етапі інституційного формування в межах Церкви, та впливало на церковне життя у Малій Азії, зокрема у Каппадокії. Вкінці приділяється увага ролі священника на духовній дорозі християнина до обоження.

Оригінальність курсу полягає насамперед в тому, що ця тема є мало дослідженою. Студенти мають можливість ознайомитися з оригінальними текстами. Самостійна праця полягає у перекладі уривків із творчості Назіанзина зі старогрецької на українську мову.