Під час лекцій буде розглянуто чільні арґументи, викладені Імануелем Кантом (1724–1804) у його критичній трилогії («Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму» і «Критика сили судження»).

Слухачі ознайомляться з проблемами, порушеними Кантом, його стратегією розв’язання цих проблем, а також дізнаються, чому він вважав свій твір зміною «способу мислення» і революцією у філософії.

Чому існують підстави стверджувати, що Кантова «Критика чистого розуму» (Kritik der reinen Vernunft), перше видання якої вийшло друком 1781 року в Ризі, радикально змінила інтелектуальну історію Європи? Що Кант мав на увазі під умовами можливості (Bedingungen der Möglichkeit) і чому ця думка є революційною? Чому він вважав, що суб’єктивні спроможності пізнання (розсуд, сила судження, розум) закладають підвалини об’єктивної реальності і як він це доводив? Чому закони природи є продуктом нашої спонтанності, а не результатом спостереження за повторюваними природними явищами? Чому питання про реальність (Realität) нашого світостосунку він узалежнив від питання про його значущість (Gültigkeit)? Чому ми не можемо пізнати Бога і чому нам це не потрібно? 

У лекціях з "Критики практичного розуму" буде розглянуто Кантове поняття категоричного імперативу як морального закону, а також значливість ідеї Бога як найвищого добра для практичного чинення.

У лекціях з "Критики сили судження" увагу буде приділено Кантовій теорії смаку, а також його телеології.

Насамкінець буде розглянуто вплив Кантової теоретичної філософії на німецькомовну філософію (німецький ідеалізм, неокантіанство, Гусерлева феноменологія) та американську філософію ХХ століття (неопрагматизм і Пітсбурзька школа філософії), а також узагальнено головні закиди його критиків (зокрема, Шопенгавера).